Бринять бджілки у яблуневім цвіті...
Співа душа для Господа хвалу-
За Його милість до усього світу,
За Його ласку і любов святу.
Господь мій всюди: в квіточці, в стеблині,
В гаю і на ланах, в небесній вишині,
В усіх дорослих і в кожнісінькій дитині,
І скрізь і всюди Бог мій на землі.
Мене Він бачить в радощах, в печалях,
У мріях, сподіваннях кожну мить.
Він всю мене щоякнайкраще знає,
Веде і направляє, завжди вчить.
Не хочу жити всим земним і тлінним
І ні на кого не тримать образ.
Цього я досягти з Творцем зумію.
Лиш жити Ним бажаю повсякчас.
У Ньому мудрість, в Ньому всі початки,
Хоч Сам Він без початку й без кінця.
Мені Він рідний, найдорожчий Батько.
Дає мені Він все, бо я Його дитя.
Від Нього у мені усе найкраще.
Найгірший гріх Йому весь віддаю-
Творцю відкрите геть все життя наше.
То що ж від Тебе, Боже, я втаю?
Бажаю єдність я з Тобою мати
Постійно: кожен час і кожну мить;
Усим життям Тебе лиш прославляти,
Тобою дихать і Тобою жить.
Господня воля для мене - це найкраще.
У твої руки,Боже, віддаю
Усі проблеми і тривоги наші,
Усю себе і всю мою сім'ю.
Ти розставляй усе по Своїй волі,
Дай сил духовних і фізичних нам
Іти вперед через жалі і болі
І з радістю ввійти в Небесний Храм.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 2257 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
