Чому ти розумнішаєш тепер?
Чому раніше ти цього не помічала?
Казали ж сплине час, пройде,
Та пережити ЩО конктретно не сказали!
Чому про це усі, усе гуло?
Чому нас мучить те, чого немає,
Хоча, коли б його і не було,
Нас розтерзали б злість, печалі…
Напевно, треба це комусь,
Можливо, це дано нам з неба?
Чи, може, грає хтось… чомусь
І забавляється… Так треба…
Ти не мій.
Не будеш ним ніколи.
Порух ніжних губ не твій.
Ти зрозумієш це вже скоро.
Я не твоя.
І не була нею ніколи.
І падала з небес зоря.
Та ти помітив це нескоро.
Нас не було.
А я хотіла.
Ти зіпсував усе. Пройшло.
Шкода, не встигла…
Я дякую за те, що не збрехав,
Казав, що думав чи мені здалося,
Але ж натхнення ти подарував!
Без тебе не все легко так моглося
Невпинно серце моє крається,
Сама ж у цьому винна,
Душа жива, ще не ламається,
Роблю я те, що не повинна.
Спасибі Богу за любов,
Хоча не з тим, ким треба.
Та все ж. Любов то є любов.
А з нею і короткий шлях до неба.
Пишу я лист, та не тобі.
Спішу на зустріч не з тобою,
Сиджу тихенько не в журбі,
Не буде в тебе більш нікого.
Ніхто не стане усміхатись,
Коли принижують його,
Вона не зможе просто спати,
Як знає: не знайде “свого”.
Немало є дуреп усяких,
Що їх розводять заодно,
Але не зійде все безтактно,
Колись “аукнеться” воно…
Вальчук Елена,
Нововолынск, Украина
Студентка Інституту журналістики. Люблю писати, коли є натхнення. Люблю життя. Хоча інколи мені важко. По-моєму я вже доросла, проте залишаюсь маленькою дівчинкою в душі...
Прочитано 6567 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оооо какое красивое стихотворение! Как будто Вы прочитали мое сердце и мои волнения... Я тоже пережила такое... а теперь вроде и люблю кого-то, но не ЕГО... а может и вовсе не люблю, а просто хочу заполнить пустоту которою ОН оставил... но больнее всего то, что я не перестану думать о НЕМ...... а зря...
....
2005-09-07 22:49:00
Оооо какое красивое стихотворение! Как будто Вы прочитали мое сердце и мои волнения... Я тоже пережила такое... а теперь вроде и люблю кого-то, но не ЕГО... а может и вовсе не люблю, а просто хочу заполнить пустоту которою ОН оставил... но больнее всего то, что я не перестану думать о НЕМ...... а зря...
Проза : И десять карет... Продолжение 6. - Eвгения Игнатьева (псевдоним) Это ремарка для тех, кто сомневается: написать отзыв или нет. Пожлалуйста, напишите. Вещь пишется, и мне важно знать, что думают и чувствуют читатели по мере развития сюжета, какая реакция на резкие повороты. То, что вы читаете, это черновик, конспект, он будет дорабатываться, хотя бы потому что все издатели хотят больше страниц. Каждый вам отзыв мне очень нужен, даже отрицательный.
Спасибо
Поэзия : Весна лукаво спряталась... - Олег Панферов Немного не по сезону произведение... Но все равно хочется поделиться, не ждать четыре месяца.
Опять же, вдруг подниму настроение, и будет легче ждать? :)
